Булінг

БУЛІНГ

Сторінка соціального педагога

Психологічна служба закладу

Національна дитяча гаряча лінія

 

Верховна Рада України 18 грудня 2018 року прийняла Закон України №8584 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії булінгу», який вперше визнає юридично поняття булінгу в українському законодавстві та передбачає відповідальність не тільки за вчинення, але й за приховування випадків булінгу.
Законом визначено, що булінг (цькування) – це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Закон вносить зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якими встановлюється відповідальність за булінг.
Так, вчинення булінгу тягне за собою накладення штрафу від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20-ти до 40-ка годин.
Водночас за булінг, вчинений групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, законом встановлено штраф від 1700 до 3400 грн або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.
Булінг, вчинений дітьми від 14-ти до 16-ти років, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють. Його розмір, відповідно до ухваленого закону, становить від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин. Водночас законом визначено покарання за приховування випадків булінгу педагогічним, науково-педагогічним, науковим працівником, керівником або засновником закладу освіти.
Так, неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу тягне за собою накладення штрафу від 850 до 1700 грн або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.
Також внесені зміни до Закону «Про освіту». Зокрема, вводиться визначення терміну «булінг» як «моральне або фізичне насильство, агресія у будь-якій формі або будь-які інші дії, вчинені з метою викликати страх, тривогу, підпорядкувати особу своїм інтересам, що мають ознаки свідомого жорстокого ставлення».
У законі визначаються механізми протидії цьому явищу, серед них:

  • покладання на засновника закладу освіти здійснення контролю за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу;
  • на керівника закладу освіти – затвердження та оприлюднення плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, розгляд заяв про випадки булінгу від здобувачів освіти, їх батьків, законних представників, інших осіб та видання рішення про проведення розслідування.

Заклади освіти також зобов’язуються забезпечувати на своїх веб-сайтах відкритий доступ до правил учнів, плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, порядку подання та розгляду заяв про випадки булінгу від здобувачів освіти, їхніх батьків.
Окрім того, освітньому Омбудсмену надається право здійснювати перевірку заяв про випадки булінгу в закладі освіти, повноту та своєчасність заходів реагування на такі випадки з боку педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, керівництва та засновника закладу освіти; отримувати інформацію від центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки щодо загальної кількості випадків булінгу у закладах освіти за певний період.

Поради батькам: як виявити, що дитина стала жертвою булінгу
 За даними опитування ВООЗ “Здорова поведінка школярів” до 21% дітей у віці 11-15 років повідомляють про булінг з боку ровесників, який істотно впливає на якість їхнього життя та завдає страждань. Дітлахів можуть бити або погрожувати побиттям, принижувати словесно, викидати або не впускати в певне коло спілкування, розповсюджувати плітки та чутки, писати образливі записки. Якщо все це робиться в мережі – це називається кібербулінгом і триває не лише в період контакту дитини з кривдниками, а постійно, роблячи її життя нестерпним.
Часто дорослі вважають, що діти мають порозумітися самі й тому не втручаються у подібні ситуації. Це хибна, небезпечна для дитячого життя і здоров’я позиція. Адже діти, яких булять не лише мають емоційні, психологічні, соціальні проблеми, а також є в зоні ризику скоєння самогубств.
Якщо ви маєте підозри, що ваша дитина страждає від погроз, переслідкувань або побиття – не тримайтеся осторонь і не чекайте допоки все покращиться. Станьте на захист, будьте конструктивними та дійте.

Як розпізнати булінг із боку однолітків дитини та що робити батькам

  • Поговоріть з дитиною відкрито і доброзичливо, вислухайте її та запевніть, що завжди та попри все ви на її боці, а ще в тому, що кожна людина має право на повагу і безпеку.
  • Допоможіть дитині зрозуміти, що вона не є ані “ябедою”, ані “наклепником”. Вона смілива людина, яка не боїться говорити правду, щоб захистити себе та інших і, навіть, допомогти виправитися булеру.
  • Докладно з’ясуйте факти. Занотуйте: що і коли трапилось. Якщо є можливіть – зберіть докази.
  • Домовтеся про зустрічі з дорослими, які опікуються вашою дитиною та дітьми-булерами (з батьками, вчителями, адміністрацією школи тощо).
  • На зустрічах – поясніть ситуацію, намагаючись бути максимально спокійним та конструктивним (якщо це важко для вас – пошукайте посередника, який міг би підтримувати конструктивність розмови). Спробуйте створити зрозумілий і максимально простий план щодо протидії (розмови батьків та вчителів з булерами, організація звернення за психологічною підтримкою, проведення спеціальних заходів для дітей щодо булінг – обізнаності, управління стресом, регуляції емоцій тощо). Пам’ятайте, що ваше пряме втручання, наприклад спроба “виховати” чужу дитину (особливо, якщо йдеться не про доброзичливу розмову, а про погрози чи недобрі обіцянки) є поганим рішенням, яке може нашкодити та ще більше загострити ситуацію.
  • Дотримуйтеся плану та будьте уважні до власної дитини, її поведінки, реакцій, почуттів.
  • Якщо план не працює, наступний крок – адміністративні заходи в закладі (переведення в інший клас, мінімізація контактів з булером, залучення соціальних служб). Будьте твердими в своїй позиції – наполягайте на організації безпечного середовища для своєї дитини.
  • У випадку недієвості адміністративних заходів – збирайте докази та звертайтеся до поліції.

Не є винятком ситуації, коли батьки відразу переводять дитину в інший заклад. Це гарна ідея, в сенсі економії зусиль та швидших рішень і, подекуди, вона є виправданою. Однак, маємо пам’ятати, що обираючи стратегію “уникання конфлікту”, ми ризикуємо прищепити дитині, наприклад, такі переконання – “уникати боротьби”, “здаватись обставинам”, “не відстоювати власні інтереси”, “не змінювати світ на краще”.