Для компетентного учителя
Компетентнісний підхід в освіті – це спрямованість освітнього процесу на формування у здобувачів освіти не лише знань, а й здатності застосовувати їх на практиці у різних ситуаціях. Він передбачає розвиток ключових компетентностей, що є інтегрованим результатом навчання і включають знання, уміння, навички, досвід, ставлення та цінності. Компетентнісний підхід у навчанні: запитання та відповіді для вчителя.
- Формування ключових компетентностей: акцент робиться на розвитку таких якостей, як критичне мислення, комунікабельність, здатність до співпраці, самостійність, креативність, відповідальність.
- Орієнтація на практичне застосування знань: навчальний процес будується таким чином, щоб учні могли використовувати отримані знання для розв’язання реальних проблем, а не лише відтворювати їх на іспитах.
- Активізація учнів: компетентнісний підхід передбачає залучення учнів до активної участі у навчальному процесі, створення умов для самостійної роботи, досліджень та проектної діяльності.
- Індивідуалізація навчання: зважається на індивідуальні особливості, потреби та інтереси кожного учня.
- Оцінювання результатів навчання: відбувається перехід від оцінки знань до оцінки здатності застосовувати їх на практиці, використовуючи діяльнісні методи (проекти, ділові ігри).
- Підвищення мотивації учнів до навчання.
- Розвиток навичок самостійної роботи та критичного мислення.
- Підготовка учнів до успішної адаптації в сучасному суспільстві.
- Формування відповідального ставлення до навчання та власної діяльності.
- Впровадження інтерактивних методів навчання, які спонукають учнів до активної участі у навчальному процесі (робота в групах, дискусії, проекти).
- Використання практико-орієнтованих завдань, які пов’язані з реальними життєвими ситуаціями.
- Створення умов для самостійної роботи учнів, їх дослідницької діяльності та творчості.
- Залучення учнів до оцінювання результатів навчання, зокрема через самооцінювання та взаємооцінювання.
Діяльнісний підхід в освіті – це метод навчання, який зосереджується на активній участі учнів у процесі здобуття знань. Замість пасивного сприйняття інформації, учні самі досліджують, аналізують, розв’язують проблеми та застосовують знання на практиці. Основна ідея полягає в тому, що знання засвоюються найкраще, коли учень залучений до активної діяльності.
- Активність учня: учень стає активним учасником освітнього процесу, а не пасивним спостерігачем.
- Самостійність: формується вміння самостійно здобувати знання, вирішувати проблеми, працювати в команді.
- Практична спрямованість: знання застосовуються на практиці, у реальних життєвих ситуаціях.
- Розвиток ключових компетентностей: формуються навички, необхідні для успішної інтеграції в суспільство та професійної самореалізації.
- Індивідуалізація навчання: враховуються індивідуальні особливості та потреби кожного учня.
- Комунікація та співпраця: навчання відбувається в процесі взаємодії та спільної роботи.
- Підвищення мотивації та інтересу до навчання.
- Розвиток творчого та критичного мислення.
- Формування навичок самостійної роботи та навчання впродовж життя.
- Підготовка до життя в сучасному світі, де актуальні навички вирішення проблем та командної роботи.
- Використання інтерактивних методів навчання: рольові ігри, дебати, проекти, дослідницька діяльність.
- Створення проблемних ситуацій, які спонукають учнів до пошуку рішень.
- Організація групової роботи та проектної діяльності.
- Залучення учнів до планування та оцінювання навчальної діяльності.
Особистісно орієнтований підхід у педагогіці – це стратегія навчання, яка ставить у центр навчального процесу особистість учня, враховуючи його індивідуальні особливості, інтереси та потреби. Цей підхід передбачає створення умов для максимального розкриття потенціалу кожної дитини, формування її як унікальної особистості та сприяння її самореалізації.
- Визнання унікальності кожної дитини: учні розглядаються як особистості з власними особливостями, інтересами та здібностями, а не як “середньостатистичні” учні.
- Створення сприятливого навчального середовища: важливо забезпечити атмосферу довіри, поваги та підтримки, де кожен учень відчуває себе комфортно та безпечно.
- Врахування індивідуальних потреб: педагоги адаптують навчальний процес, методи та засоби навчання до особливостей кожного учня, враховуючи його рівень знань, темп навчання та стиль сприйняття інформації.
- Розвиток самостійності та відповідальності: учні залучаються до активної участі в навчальному процесі, мають можливість висловлювати свою думку, приймати рішення та нести відповідальність за результати своєї діяльності.
- Співпраця та взаємодія: педагоги та учні взаємодіють на засадах партнерства, спільно вирішують навчальні завдання та розвивають навички командної роботи.
- Ставить на перше місце розвиток особистості: він спрямований на формування не лише знань, а й ключових компетентностей, таких як критичне мислення, креативність, комунікативні навички та емоційний інтелект.
- Сприяє самореалізації та саморозвитку: учні мають можливість обирати теми, проекти та види діяльності, що відповідають їхнім інтересам та можливостям.
- Формує позитивне ставлення до навчання: через врахування індивідуальних особливостей та створення сприятливої атмосфери, навчання стає більш цікавим та мотивуючим.
Компетентна особистість – здатна використовувати отримані знання для конкурентоспроможної діяльності у будь-якій сфері суспільного життя в умовах інноваційногорозвитку. Компетенція – поінформованість. Компетентність – це здатність діяти на основі знань, успішно задовольняти індивідуальні й соціальні потреби, виконувати поставлені завдання. Це сукупність якостей і властивостей людини, необхідних для самостійного й ефективного виходу з різних життєвих ситуацій, щоб створити кращі умови для себе в конструктивній взаємодії з іншими. Отже, компетентність — це не тільки і не стільки знання, а знання плюс уміння і навички користуватися цими знаннями.
До ключових компетентностей належить уміння вчитися, спілкуватися державною, рідною та іноземними мовами, математична і базові компетентності в галузі природознавства і техніки, інформаційно-комунікаційна, соціальна, громадянська, загальнокультурна, підприємницька і здоров’язбережувальна компетентності, а до предметних (галузевих) — комунікативна, літературна, мистецька, міжпредметна естетична, природничо-наукова і математична, проектно-технологічна та інформаційно-комунікаційна, суспільствознавча, історична і здоров’язбережувальна компетентності.
Освітня технологія – це система засобів, форм і способів організації освітньої взаємодії вчителя і учнів, що спрямована на досягнення результату. Це по суті поопераційний опис діяльності вчителя та учнів, метою якого є результативне навчання.
Компетентісно спрямовані технології: інтерактивні, проектні, ІКТ, особистісно зорієнтовані.
Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) спрямовані на те, щоб дати якомога більше інформації за допомогою цифрових навчальних засобів.
До ІКТ відносяться Інтернет-технології, мультимедійні програмні засоби, офісне та спеціалізоване програмне забезпечення, електронні посібники та підручники, системи дистанційного навчання.
Використання ІКТ дає можливість:
- індивідуалізувати і диференціювати процес навчання за рахунок можливості вивчення з індивідуальною швидкістю засвоєння матеріалу;
- здійснювати контроль зі зворотним зв’язком, з діагностикою помилок і оцінкою результатів;
- здійснювати самоконтроль і самокорекцію;
- здійснювати тренування в процесі засвоєння навчального матеріалу і самопідготовку учнів;
- проводити лабораторні роботи в умовах імітації в комп’ютерній програмі;
- готувати учасників освітнього процесу до життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства;
Інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання полягає в тому, що вчитель організує пізнавально-навчальну діяльність учня таким чином, що він самостійно розв’язує певні ситуації, проблеми, спираючись на свої потенційні можливості і вже набуті знання у процесі взаємодії „учень-інформація”, „учень-ситуація”, „учень-знання”, „учень-проблема”, „учень-учень”, „учень-група” тощо. Залежно від охопленості учнів, усі інтерактивні технології поділяються на: парні, фронтальні, групові та індивідуальні. Застосування дає змогу учням:
- ґрунтовно аналізувати навчальну інформацію;
- навчитися слухати іншу людину, поважати альтернативну думку;
- моделювати і розв’язувати пізнавальні, життєві та соціальні ситуації;
- учитися будувати конструктивні відносини в групі;
- розвивати навички самостійної роботи, виконання творчих завдань.
Проектні технології – це комплекс пошукових, дослідницьких, розрахункових, графічних та письмових видів робіт, що виконуються учнями самостійно (в парах, групах, індивідуально) з метою практичного чи теоретичного вирішення значущої проблеми. Передбачає використання різних методів і засобів навчання та інтегрованих знань з різних галузей науки, техніки, творчості.
Проект характеризується такими ознаками:
- розв’язується певна проблема;
- результати мають практичну, теоретичну чи пізнавальну значущість для учнів;
- має місце самостійна діяльність учнів (індивідуальна , парна, групова);
- учні займаються дослідницькою роботою;
- передбачена необхідність інтегрувати знання та вміння з різних предметів.
Особистісно зорієнтоване навчання– це організація такої системи взаємодії між учасниками і процесом навчання, при якому найбільш повно використовуються індивідуальні особливості кожного, визначаються перспективи подальшого розумового розвитку й гармонійного удосконалення особистості. Його мета–психолого-педагогічна допомога дитині в становленні її суб’єктивності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначенню.
Завдання особистісно зорієнтованого навчання:
- розвинути індивідуальні пізнавальні здібності та досвід кожної дитини;
- допомогти особистості пізнати себе, самовизначитись та самореалізуватись;
- сформувати в особистості культуру життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно побудувати своє повсякденне життя.
Методи навчання: міні-лекції, систематизований огляд, обговорення, процедура доповнення, складання концептуальних карт, рольові ігри, дебати, дискусії, робота в парах, навчальні групи, що співпрацюють, самостійне навчання (письмові роботи, домашні завдання, науково-дослідницькі проекти, тести).
Вимоги до особистісно зорієнтованого уроку:
- пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу;
- орієнтація на процес навчання;
- орієнтація на особисті досягнення учнів;
- створення емоційно-актуального фону уроку;
- раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання;
- використання активних методів навчання;
- зв’язок з раніше вивченим, досвідом учня;
- формування вмінь самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці.
Інновація – це оновлення, зміна, введення нового. У педагогічній інтерпретації інновація означає нововведення, що поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу. Більшість науковців пояснюють інновацію як оригінальні, новаторські способи та прийоми педагогічних дій.
Педагогічна інновація – процес створення, поширення й використання нових засобів (нововведень) для розв’язання тих педагогічних проблем, які до цього розв’язувались по-іншому.
Сьогодні впроваджується багато інноваційних технологій, серед яких виділяють групи:
- технології особистісно зорієнтованого навчання й виховання;
- традиційні педагогічні технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів;
- технології на основі підвищення ефективності управління та організації навчального процесу;
- педагогічні технології на основі дидактичного вдосконалення та реконструювання матеріалу;
- окремі предметні педагогічні технології;
- альтернативні педагогічні технології;
- педагогічні технології розвивального навчання;
- педагогічні технології авторських шкіл.
Рекомендації вчителю щодо досягення дисципліни на уроці
- Установіть межі дозволеного, еталони поведінки учнів для стандартних ситуацій: як входити в клас, яксидіти, відповідати на запитання, прибирати книжки, діставати олівці та інше. Учень повинен знати, у чому полягає прийнятна чи неприпустима поведінка, і тільки тоді від нього можна вимагати відповідальності за дотримання конкретних правил. Якщо правила й обмеження не визначені, то встановити порядок у класі не можна!
- Стежте за своєю мовою, розмовляйте завжди повільно, спокійним голосом.
- Намагайтеся тримати свої емоції в стані спокою, зміцнюючи нерви для того, щоб витримати очікувані ексцеси. Звертайте увагу і реагуйте на будь-які вияви позитивної поведінки дітей, які б незначні вони не були. Хто шукає гарне, той обов’язково його знаходить.
- Уникайте безупинного негативного реагування. Намагайтеся рідше говорити „ні”, „припини”, „не можна”.
- Відрізняйте форми поведінки, які вам не подобаються, від вияву особистих якостей дітей.
- Намагайтеся розшифрувати сигнали, що попереджають про можливість вибуху в поведінці дітей. Спокійно втручайтеся в ситуацію.
- Відповідайте рішуче і впевнено, коли учні відкрито кидають виклик непокори.
- Учням потрібен вчитель, а не партнер по грі. Будьте завжди товариські, але не забувайте, що фамільярність виховує неповагу. Ви можете цілком успішно взаємодіяти з учнями, не перетворюючись на одного з них.
- Завжди наполягайте на повазі до дорослого. Учні повинні звертатися до вас чемно.
- Не йдіть на поступки й компроміси, поступаючись своїми нормами, щоб бути популярним і авторитетним.
- Пам’ятайте, що дитяча безвідповідальність – явище, що не має нічого спільного з відвертою непокорою, і тому боротися з нею потрібно спокійними методами.
- Намагайтеся, щоб у вас був добрий зв’язок з учнями, так щоб вони могли знати, коли вони відповідають вашим очікуванням, а коли ні, поясніть, що ви очікуєте від учнів і наскільки вони відповідають цьому. Робіть це тоді, коли все йде добре, оскільки в такому випадку усе сприймається саме собою. Зворотний зв’язок сприяє встановленню гарної поведінки.
- Не реагуйте на все занадто бурхливо, щоб незначна подія не перейшла у велике протистояння. Уникайте протистояння на очах в інших учнів. Немає більш неефективного методу впливу на людину, причому в будь-якому віці, ніж гнів і роздратування.
- Будьте прикладом самодисципліни. Гарної поведінки учні в більшості випадків не вчаться, а переймають її. Будьте зібрані. Нехай усе має своє місце. Нехай усі матеріали будуть у вас напохваті. Підтримуйте чистоту і порядок.
- Готуйтеся до уроку заздалегідь, так, щоб учні були досить завантажені протягом усього часу занять. Нехай у вас завжди будуть альтернативні плани й матеріали.Плануйте вашу роботу і дотримуйтесь розробленого плану. Будьте досить гнучкими, щоб, якщо вам не вдається зробити усе, що ви спланували, ви не відчували пригніченість.
- Поводьтесь так, щоб було видно, що ви – керівник. Виявляйте рішучість. Будьте господарем ситуації. Умійте направляти. Ви є вчитель, і учні очікують, щоб ними керували. Вони швидко розпізнають нерішучість, деозорганізаційність. Відсутність гарної підготовки і чітких розпоряджень є стимулом до поганої поведінки.
- Завжди будьте добрим прикладом як у слові, так і в справі, особливо коли не все добре вдається.
- До учнів завжди виявляйте ввічливість і повагу, зберігаючи приємний голос, використовуючи ввічливі слова. Називайте учнів не на прізвища, а на імена.
- Будьте послідовні. Ніщо так не бентежить учня, як мінливість у настрої і діях учителя. Це викликає у дітей негайне бажання випробувати межі дозволеного, що спричиняє до конфлікту в класі.
- Не дратуйте учнів. Причиною роздратування є незнання того, чого від них очікують, непослідовні дії вчителя, несправедливе поводження з учнями, неможливість висловити власну думку, догодити.
- Стримуйте свій гнів. Якщо ви відчуваєте, що у вас виникає роздратування, усіма силами прагніть не дати вашим почуттям вийти з-під контролю і розслабтеся, нехай рухи стануть ненапруженими, жести – повільними і голос – тихим.
- Уникайте вимог, що неможливо виконати. Потрібно бути абсолютно впевненим у тому, що дитина здатна виконати те, що від неї вимагають. Ніколи не карайте учня за те, що він погано встигає в школі через те, що йому не вистачаєздібностей до навчання. Висування вимог, яких дитина не може виконати, створює ситуацію нерозв’язаного конфлікту, з якого вона не бачить виходу. Така ситуація неминуче завдає шкоди емоційній сфері людини.
- Робіть виклад матеріалу яскравим, захоплюйте учнів за допомогою різноманітних методів, наочності й змістовності. Не звикайте до рутини. Але й велике розмаїття на одному уроці не приносить користі, оскільки не дозволяє вам належним чином зосередитися.
- Пам’ятайте, що різні учні вимагають різних методів навчання через властиві їм можливості й особливості.
- Робіть серйозні кроки, якщо учень продовжує погано поводитися і відмовляється визнавати дисципліну. Визначте можливу причину такої поведінки, емоційні конфлікти, розлад уваги, проблеми в навчання. Джерело
Нехай вашими діями керує любов! Взаємини, засновані на щирій любові і прихильності, звичайно, складаються правильно, навіть незважаючи на неминучість окремих помилок і прорахунків з боку вчителя.