Люба школо! У звучанні цім
Злита радість і ясна засмута..
То твій досвід, твій ласкавий дім,
То жага у серці молодім
Не на день – на все життя набута!
Небагато знайдеться шкіл у Миронівському районі Київської області, історія заснування яких читається як цікава повість. Миронівська ЗОШ І-III ступенів №2 – один із таких закладів, що пишається своїм минулим і сьогоденням.
Усе починалося дуже і дуже давно.
У 1896 році в Миронівці проживало 2132 жителів, 295 дворів, церковно-приходське училище. На 1900 рік у Миронівці кількість жителів налічує 3634 особи і 622 двори, однокласна народна міністерська школа. А вже перед першою світовою війною було двокласне приходське училище, а в 1918 році – три початкові школи: двокласна (колишня земська), однокласна (колишня міністерська), однокласна, або церковно-парафіальна для дівчаток.
На той час у цих школах навчалось 150 дітей, а навчали їх лише 6 учителів.
За три роки ліквідовано було неписьменність серед 200 осіб і малописьменність серед 250 осіб.
У 1920 році двокласна школа була реорганізована в семирічку трудову, у якій навчалося 250 осіб. У той же час при Миронівському цукровому заводі відкривається професійно-технічна школа, яка готувала спеціалістів середньої кваліфікації для цукрової промисловості.
1920-1922 p.p. у Миронівці організовуються різноманітні курси, які готують спеціалістів різних професій.
У 1936 році Миронівська семирічка була реорганізована в середню. Також працювала вечірня школа, у якій було 25 слухачів.
Рік 1941-й. Щасливе дитинство затьмарила війна. Роботу в школах припинено, територія окупована німцями… Майже всі випусники та учителі школи взяли шинелі. Багато з них не повернулися з війни.
У січні 1944 року наша рідна Миронівка була звільнена від фашистів; до кінця 1944-1945 навчального року багато шкіл району та Миронівська середня школа відновила свою роботу. Відступаючи, німецькі інтервенти підірвали Миронівський цукровий завод з усім устаткуванням. Заліковуючи страшні рани, заподіяні німецькими окупантами, було розпочато відбудову Миронівського цукрового заводу. Одночасно на території цукрозаводу запроектовано і будівництво семирічної школи. І тільки в 1954 року закінчено її будівництво. Уперше гостинно відчинила двері для юних мешканців новозбудована школа 5 листопада 1954 року. Ще одна ростуча десятирічка відкрилась у Миронівці.
Діти з радістю відвідували нову школу, а першим її директором був Серга Юрій Іванович, завучем – Гордєєв Василь Якович. І перші вчителі нової школи: Луста Галина Костівна, Головко Поліна Євтухівна, Йосипенко Оксана Іванівна, Скрипка Мотрона Павлівна, Гуралевич Віра Оксентіївна, Галка Галина Семенівна, Полтавець Олександра Іванівна, Дрига Олексій Іванович, Буравцева Надія Тихонівна, Гусак Галина Семенівна, Коломієць Ольга Денисівна, Прозора Євдокія Кіндратівна, Боровик Галина Павлівна, Недоступ Ірина Йосипівна, Луста Петро Трохимович, Рудяшко Петро Іванович, Друзь Ніна Іванівна, Тинькевич В.В. А першою вожатою була Откаленко Ніна Дмитрівна.
У школі навчались учні перших – дев’ятих класів, а наступного 1955 – 1956 навчального року вже навчались учні від першого по десяті класи. Навчання проходило у дві зміни.
Учителі та учні багато приділяли уваги при веденню в належний вигляд території новобудови. За проектом, який виробили учителі, були розбиті і посаджені алеї дерев, сад із фруктових дерев, милували око молоденькі кущі смородини. Учні, особливо 8-9 класів, старанно доглядали фруктовий сад. Ями, цегла та чагарники, які були залишені ще від будівництва – зникли й з’явились довгоочікувані й такі необхідні для учнів спортивний та географічний майданчики, квітники, ділянки.
У 1955 – і 956 навчальному році школа вже випускала у світ своїх перших ластів’ят – випускників. А класним керівником цього випуску була Недоступ Ірина Йосипівна. Пишався новий учительський колектив і першими своїми відмінниками навчання. Випускниця Батура Ніна Василівна за добру суспільно корисну працю та відмінні успіхи в навчанні була нагороджена золотою медаллю, а учень Серга Микола – срібною. Ці випускники потім закінчили Київський політехнічний інститут і стали працювати інженерами. А перші випусники школи – староста Гаркавенко Микола став лікарем-терапевтом. Морозенко Анатолій – інженером на Миронівському цукрозаводі, Пугін В’ячеслав – старшим тренером молодшої групи «Нива».
Перше вересня 1956 року. Заливчастий дзвінок, мов жайворонок, повис над школою і затих у довгих шкільних коридорах. Після закінчення Київського педагогічного інституту ім. М.Горького до школи прибули нові молоді сили. На свій перший урок шкільний дзвінок запросив молодих, ніби десятикласниць, педагогів Нероду Віру Данилівну, Лах Любов Михайлівну, Дущенко Надію Павлівну і симпатичного юнака Гриненка Петра Сидоровича. А в перший клас вперше зайшла у ролі вчителя Даниленко Уляна Тихонівна.
Дружно, творчо й завзято співпрацюють учителі і учні. Школа випускає у світ своїх вихованців, тому навчальний 1957-1958 рік є третім випуском школи. А молоді вчителі Дущенко Надія Павлівна та Лах Любов Михайлівна випускають своїх учнів у незнайоме для випускників життя.
Хоча школа і працює у дві зміни, але позакласна робота проходить до пізнього вечора. Довго світяться вікна школи, запрошуючи учнів на вечори відпочинку.
Багато відмінників навчання і просто хороших, порядних учнів виховала школа за ці роки. Рідна школа гордиться Володимиром Гавриленком, Валентиною Коломієць, Прозорою Валентиною, Козубенком Миколою, Опришком Юрієм, Запарою Юрієм, Абрамовичем Вячеславом, Приймаченко Вірою, Євтушенко Галиною та багато – багато іншими випускниками. Вони закінчили вищі навчальні заклади, працюють у різних галузях народного господарства.
У 1960 -1961 навчальному році цукровий завод на користь школи передав ще одне приміщення, у якому раніше був Будинок культури. Після швидкої реконструкції корпус вступив у експлуатацію. А школа має можливість працювати тепер уже в однозмінну форму навчання.
Великою радістю для учнів стає невеликий спортивний зал.
Поява у школі нової учительської сили йде на користь усім: учні отримують молодих творчих педагогів, а вчителі – колег-однодумців. Справжніми творцями учнівських душ стають учителі Корінець Діна Андріївна, Іщенко Галина Іванівна, Яценко Борис Антонович, Бесараб Ігор Михайлович. А у 1962 – 1963 роках у велику вчительську родину вливаються Дудник Олексій Іванович, Мілованова Надія Федосіївна, Буленок Тамара Ісакіївна, Хайнацька Галина Тихонівна, Володько Тетяна Петрівна, Охріменко Світлана Іванівна, а також піонервожатою була призначена Адаменко Валентина Олександрівна.
1963 – 1964 навчальний рік – це останній випуск десятих класів. Школа знову стає восьмирічкою. У одинадцятому класах, який школа № 2 передала в школу №1, було чотирнадцять золотих медалістів. Безумовно, це велика робота. велика заслуга вчителів та учнів.
У 1964 році директором Миронівської восьмирічної школи був призначений Козубенко Михайло Гордійович. Дирекція школи разом із батьками просить районний відділ освіти про відновлення середньої школи.
А в цей час у школу приходять нові вчителі. Це Кухарук Мотрона Юріївна. Луста Галина Митрофанівна, Черииш Раїса Іванівна, Бойко Олександра Андріївна.
У 1967 – 1968 навчальному році Миронівська восьмирічна школа №2 знову стає середньою. У школі працює згуртований хоровий колектив учителів та учнів. Навчально-виховна робота школи набуває високого рівня у районі.
Розбудовуєтьтся наша Миронівка. Особливо інтенсивно йде будівництво нових будинків у мікрорайоні школи. Зростає і кількість учнів у школі, а отже, виникає нова проблема – проблема шкільних приміщень. Школа змушена переходити на двозмінне навчання.
Виникає потреба у добудові школи, збільшенні класних кімнат, кабінетів, спортивного залу, шкільної їдальні та інших підсобних приміщень.
Адміністрація школи разом із адміністрацією свого шефа – Миронівського цукрокомбінату – звертається до Міністерства харчової промисловості з проханням виділити школі кошти на реконструкцію основного корпусу школи. З великим трудом вдалось одержати кошти, виготовити проектно-кошторисну документацію та знайти підрядну організацію і вже в 1971 році розпочати реконструкцію школи.
Саме внаслідок реконструкції школа одержала двадцять класних кімнат, спортивний зал, шкільну їдальню. З’явилася нова ї така потрібна шкільна майстерня з двома виробничими класами: по металу та по дереву. Медичний кабінет, спортивний тир з автоматичним пристроєм для мішеней, військовий кабінет, підсобні приміщення господарського призначення, гаражі – все це так необхідне навчальному закладу.
Роки 1970-1975. В учительській прошуміла звістка: прибуло нове вчительське подружжя. Вже із певним стажем роботи. Хто ж це? Це Острова Галина Антонівна і Крамар Іван Прокопович. Не одне покоління молодших школярів перейшло через добру душу Галини Антонівни. А скільки молодих юнаків підготовив до вищих військових навчальних закладів Іван Прокопович? А за всі його роки роботи у школі саме із нашого навчального закладу найбільше хлопців пов’язали свою долю із професією військового. У 1970 році у школу приходить працювати вчителем Гамарник Віра Михайлівна, а у 1971 – Микитенко Лідія Григорівна.
Рік 1972-й був по – особливому пам’ятним для вчительки Маловиці Галини Кіндратівни. Вона вперше випробувала себе у ролі випускниці – наставниці 10-А класу. А в 1973 році – Кирилюк Валентина Василівна.
У школу прибувають вчителі – Шевченко Надія Іванівна, Бугро Валентина Миколаївна, Панікарська Надія Андріанівна, Адаменко Анатолій Іванович. А вчителі Гриненко П. С., Бойко О.А., Хайнацька Г.Т. та Рудяшко П.І. випускають зі школи своїх десятикласників.
У 1975 році у згуртований учительський колектив вливаються Сидоренко Раїса Миколаївна та Балаєва Валентина Михайлівна.
За період 1976 – 1980 р.р. школа поповнилась молоддю та досвідченістю. До школи прибувають нові вчителі. Це у 1976 р,- Тонковид Фаїна Станіславівна, Іщенко Галина Іванівна, у 1971 р. – Поліщук Галина Володимирівна, Панасюк Галина Микитівна, у 1978 р. – Кривошея Віра Юріївна, Пугач Надія Василівна, у 1979 р. – Невкрита Раїса Лазорівна.
У 1980 році директором школи призначається Кирилюк Василь Трохимович, завучем – Боровик Валентина Василівна.
Рік 1981 -й подарував педагогічному колективу досвідчених учителів. Це Боровик Надію Василівну та Воронову Ольгу Миколаївну.
У цей час у школі створюється КІД “Орбіта”. Ним керує вчителька англійської мови Баштова Світлана Максимівна. «Кідівці» листуються із німцями, азербайджанцями, евенками, якутами, казахами, киргизами. Клуб здружував учнів із дітьми інших народностей, КІД організовував ярмарки солідарності, а на зароблену суму купували нові книги для своїх друзів, потім висилали їх за даною адресою. При клубі діє кілька секцій – “Пошук”, “Глобус”, секція розмови на англійській мові. Коли газета “Комсомольская правда” звернулася до своїх читачів із закликом зібрати підписи під заявою протесту “Не дамо підірвати світ”, кідівці також активно включилися в цю справу. Під заявою протесту ядерній війні вони зібрали 1328 підписів і надіслали їх в Брюссель в штаб – квартиру НАТО.
Із 1982 року в школі починають працювати вчителями Розуменко Олександра Прокопівна, Приймаченко Тетяна Григорівна.
“Кожна дитина талановита”, – так стверджує вчитель-методист школи П.Т. Луста, адже з ним, як із керівником шкільної мистецької студії “Барвінок”, не можна не погодитись. Близько 50 дітей відвідують студію. Вони займаються чеканкою, випалюванням по дереву, ліногравюрою. А малюнок Алли Баштової “В журавлинім краї” відзначений дипломом третього ступеня на республіканській виставці дитячих робіт.
Учні школи відвідують ансамбль пісні і танцю “Чорнобривець” із перших днів його створення. А це вже більше 10 років. Це юні танцюристи Алла Шляхта,, Інна Аврамчик, Ігор Лихітько, Анатолій Середін.
Веселкове розмаїття осінніх квітів, духмяні пахощі лісів і садів виповнили просторе фойє Миронівського Палацу культури. Здається, сама красуня – осінь завітала сюди.
Експозиція, яку підготували на виставку – конкурс учні нашої школи, була найбільш багатою. В ній – 36 букетів і композицій, для виготовлення яких юні квітникарі використали близько 20 різновидів квіт і трав.
Особливу увагу в експозиції школи привертали букети “Спогади”, “Дітям планети – чисте небо”, “Два світи – два дитинства”. У них із допомогою квітів юні автори зуміли передати глибокий зміст, розкрити задуману сюжетну лінію. За результатами підсумків наша школа у конкурсі посіла перше місце.
25 травня 1982року. Подвір’я виповнюється дитячим багатоголоссям, ніжними пахощами весняних квітів , їх різнобарв’ям. На свято завітало багато гостей. Директор школи В.Т.Кирилюк вітає учнів із закінченням навчального року. Випускників вітають перші вчителі – Г.С.Гусак та Г.С Галка. Секретар шкільної комсомольської організації Юрій Лотоцький зачитує рішення комітету комсомолу про нагородження 13-ти випускників школи, які досягли. найвищих результатів у спорті, “Золотим значком” ГПО 3-го ступеня. А свій вірш, присвячений випускникам, читає учениця школи Наташа Савчук. Від імені десятикласників зі словами вдячності до вчителів звернувся випускник: 10-Б класу Григорій Царюк. Випускників вітає і класний керівник 10-А класу Світлана Іванівна Тіхонова.
Рік 1983-й . У свою рідну школу на посаду вчителя приходять її випускники – Котилевська Галина Петрівна, Харченко Галина Олегівна, піонервожатою стає Глоба Валентина Віталіївна. А. також вчителем молодших класів у школу призначається Ткаченко Ольга Миколаївна.
“Для учнів 6 – В класу добрим порадником, найкращим другом, другою мамою стала Фаїна Станіславівна Тонковид, їх класний керівник. Учні по праву гордяться своїм педагогом. Вона- відмінник народної освіти УРСР, занесена на районну Дошку пошани. Для кожного зі своїх шестикласників Фаїна Станіславівна – любима, близька, найдорожча”,- так писала районна газета ”Червона зірка” від 8 вересня 1983 року.
Під час березневих канікул проходить свято книги. Першими помічниками у проведенні районного свята є учні нашої школи. Вони – учасники всіх літературних бесід, читацьких конференцій. Та й переважна більшість читачів дитячої районної бібліотеки – учні школи № 2.
У змаганнях з кулевої стрільби серед учнів середніх шкіл наша команда зайняла перше місце. Вона нагороджена кубком і дипломом першого ступеня. Серед юнаків в особистому заліку перше місце зайняв Сергій Паламар, Він набрав 82 очки. Серед дівчат найкраще виступила Наташа Савчук, Вона набрала 79 очок. Друге місце зайняла Світлана Токар, на третьому – Лариса Пушенко.
У 1984 році директором школи призначається Кульчицький В’ячеслав Федорович. а завучами – Микитенко Лідія Григорівна та Настрога Людмила Кузьмівна. У школі з’являються і нові вчителі. Це – Щербак Галина Василівна та Діденко Тетяна Миколаївна,
Рік 1985-й Директором школи призначається Дубровін Олексій Леонтійович. У школу після закінчення інституту прибуває Лепестій Людмила Володимирівна ,
Багато учнів відвідують у Будинку культури цукрокомбінату гуртки. Це хор хлопчиків, який налічує близько 50 дітей молодшого віку. Веде цей гурток Сергій Іванович Сушко. У гуртку сольного співу особливим успіхом у глядачів користується учениця Людмила Ткаліч. Вона неодноразово брала участь у оглядах — конкурсах, які проходили в Білій Церкві та Києві. Духовим оркестром керує Георгій Андрійович Кульчицький. Гуртківці постійно виступають на урочистих шкільних святах, беруть участь у демонстраціях. Танцювальний гурток відвідують учні 2-4 класів. Охоче відвідують учні школи і гурток художнього читання. Без активістів гуртка Наталії Савчук, Світлани Токар, Надії Лісової не обходиться жоден виступ цього колективу.
Із 1986 року у школі починають працювати Мокрієнко Ольга Григорівна, Коваленко Григорій Лаврович, Вржещ Борис Дмитрович. А в 1987 році у школу приходять вчителями Бойко Поліна Петрівна та Гулігас Ольга Василівна.
Рік 1988. У дружний учительський колектив у ролі вчителя початкових класів приходить випускниця школи Кривов’яз Тетяна Олександрівна.
У школі з ініціативи комітету комсомолу організовується клуб “Милосердя”. Учні, що входять у його штаб, одержимі справою, за яку беруться, кожен вірить в успіх. Клуб “Милосердя” надає посильні послуги ветеранам праці, інвалідам , учасникам війни, які проживають у місті.
Члени клубу звертаються через районну газету до всіх школярів із закликом: “Вашої допомоги, теплого слова чекають самітні люди, пенсіонери.
Отож , не гайте часу, беріться за корисну справу.” Справу, яку започаткувала школа №2, підтримали ряд інших шкіл,
Клуб “Милосердя” організовував і різноманітні ярмарки солідарності. Трагедія, яка сталася у Вірменії, не залишила байдужими учителів і учнів. Виручені від ярмарки кошти у сумі 1298 крб. перераховані на рахунок №904901. Найбільше грошей здали учні 7-А та 7-Б класів, а також працівник школи Б.Д.Вржещ (85 крб.).
У районі проходило свято жнив. Різноманітні конкурси відбувалися v цей день. Юні художники теж змагалися у майстерності під час конкурсу малюнка на асфальті. Перемогла у ньому учениця 4-Б класу школи №2 Таня Боровик.
Рік 1989-й. У школу в новому навчальному році на посаду вчителів прибувають випускниці нашого закладу – Василенко Інна Василівна та Пилипенко Надія Петрівна.
Учні школи – часті гості у шефів. Разом із класними керівниками Марією Іванівною Ткаліч, Валентиною Олександрівною Бондаренко та музичним керівником Григорієм Пилиповичем Лебедем завітали у цукрозавод учні 4-Б та 4-Г класів із концертною програмою. Тут були і танці, і вірші, і пісні. Білоруську пісню “Лявоніха” та азербайджанську “Ціп,ціп, мої курчата” школярі виконали мовами цих народів. Тому так щиро аплодували юним артистам їхні батьки й просто сторонні працівники підприємства.
У 1990 році у школу прибуває молоде учительське поповнення. Це Зозуля Валентина Іванівна, Панченко Лариса Володимирівна, Стремецька Світлана Володимирівна та Морозова Тетяна Терентіївна. А в 1991 році вчителем музики працює Ольга Іванівна Михайленко. У 1993 році на посаду вчителя української мови та літератури призначається її випусниця Глоба Світлана Миколаївна.
Збуджені і радісні поверталися додому з Василькова учениці 10-х класів. Разом із учителем обслуговуючої праці М.І.Ткаліч вони побували в гостях у народної майстрині Беатріче Флоріанівни Лівої у Васильківській СШ №6. В її класі діти побачили справжні витвори мистецтва – весільні рушники, божники, різні серветки, столові набори,блузки, прикрашені народною вишивкою. Нема сумніву, що все побачене стане у пригоді і нашим дівчаткам.
Рік 1994 -й – ювілейний рік у життєписі Миронівської середньої школи №2, 3 першого вересня вся школа розпочала підготовку до свого ювілею-40 річчя. Уже 17 вересня на святі квітів діти пошанували школу, свого першого вчителя, класного керівника. Кращі композиції діти присвятили річниці своєї школи. За окремим планом проводились спортивні змагання: осінній легкоатлетичний крос, легкоатлетичне триборство, футбол.
Учні 10-Б і 9-В класу озеленили коридори і методичний кабінет. Діти подарували багато предметів для кімнати-світлиці – старовинні речі, вишиванки, вироби бабусь і дідусів.
У класах були проведені конкурси на кращий твір, вірш і малюнок на честь 40-річчя школи.
І ось 4 листопада 1994 року… У фойє Миронівського палацу культури сотні людей: це і перші учителі, і випускники, і сьогоднішні учні. Фотографії, альбоми, плакати присвячені дорогим учителям. Он усміхаються дві літні жінки, вдивляючись у світлини перших випусків. А он для районного телебачення дає інтерв’ю перша медалістка школи – Ніна Василівна Батура, а біля неї стоїть сива жінка з лагідними очима. Це її класний керівник Ірина Йосипівна Недоступ.
Ведучі свята, вчителі української мови та літератури Ольга Миколаївна Ткаченко та Людмила Володимирівна Лепестій, запрошують усіх гостей до залу. Відкривається завіса, й учні виносять книгу «Історія Миронівської середньої школи №2», а ведучі запрошують сивочолих ветеранів на сцену.
Учителів вітають їхні учні – випускники всіх, від перших до останніх років. Всюди – море квітів, схвильовані обличчя.
Хто б із гостей не виступав біля святкового мікрофону – чи сивочолі ветерани, чи учні-випускники, чи то директор школи О.Л. Дубровін, чи то завідуючий райво М.М.Ткаченко, чи районної ради народних депутатів Г.Ф Гейченко, чи представники шефів — всі вони відзначали дружний педагогічний колектив, чуйні серця вчителів і керівників школи, мікроклімат у педколективі, який сприяє творчості кожного педагога.
На цей час у школі 33 класи. За 40 років у школі працювали більше 150 учителів, а школа випустила у життя 178 золотих медалістів. А 23 її випускники після закінчення вищих педагогічних навчальних закладів повернулися в стіни рідної школи.
Серед 66 сьогоднішніх вчителів: 6 – вчителі-методисти, 9 – відмінники освіти, 10 – вчителі вищої категорії. Від молодого вчителя до ветерана педагогічної праці кожний з них підпорядковує своє життя єдиній меті – давати дітям глибокі знання, виховувати в кожній дитині людську порядність.
У 1994 році у школу приходять нові вчителі: Нечипоренко Наталія Петрівна, Майсус Лариса Георгіївна, Корольов Вадим Борисович.
Коли у листопаді 1995 року в м. Броварах відбувалися обласні змагання серед спортивних сімей під девізом :”Тато, мама і я — спортивна сім’я”, то від нашої школи участь брала сім’я вчителів Діденків – Іван Іванович, Тетяна Миколаївна та їх донька Наташа. і особливо приємно відзначній, що саме ця родина в цих змаганнях посіла перше місце в області, за що отримала диплом, призи, сувеніри, а Наташа, крім цього, нагороджена ще й путівкою у міжнародний дитячий центр “Артек”.
Навчання – це праця. То чому ж вона не може бути оцінена як і будь-яка інша? Саме це раціональне зерно взяли для стимулювання навчання у нашій школі. Директор школи О.Л. Дубровін уніс пропозицію: у зв’язку з річницею школи відзначити відмінників за підсумками першої чверті грошовими преміями. Ініціативу підтримав педколектив, а спонсором виступив цукрозавод, виділивши нам 70 мільйонів карбованців. Відмінники 2-3 класів одержали по 500 тисяч крб., 5-6 – по 700, 7-11 – по мільйону. Таким чином, 72 учні із 820 було нагороджено грошовою премією.
Прекрасною є пора юності, пора повноліття, тому сорок юнаків і дівчат одинадцятих класів у врочистій обстановці отримали документ громадянина України. Винуватці торжества, від імені яких виступала учениця 11-А класу Юлія Коробенко, пообіцяли з честю і гідністю носити паспорт громадянина України й своєю сумлінною працею, активною життєвою позицією примножувати її славу, її багатство.
У шоу-програмі “Суперкозак – 95” за право носити почесне звання взяло участь сім претендентів, а змагатися їм довелося в силі, швидкості, знаннях із історії України, умінні рекламувати товари і т. п. Перемогу здобув Володимир Сушко (9 кл.). На II та III місці – Юрій Бордюг (11 кл.) та Віталій Тісельський (9 кл).
Більше сорока років пропрацював у нашій школі Петро Трохимович Луста. Він – відмінник народної освіти України, вчитель-методист, ветеран війни та праці, Петро Трохимович по-справжньому закоханий у поезію, Із під пера автора вийшли такі поетичні збірки, як: “Сюмаківське жало”, “Краплі сині”, “В журавлинім краю’, “Жало”, “Єдина родина”, “150 перлин Тарасу Шевченку”, “Павутиння”. “Єдина родина” — це збірка-посвята вчителям, учням Миронівської школи №2 від поета Лусти П.Т.
Із 1995 року у школі починають працювати на посаді вчителя Дубровіна Валентина Миколаївна та Пастушенко Тамара Юріївна.
Рік 1996-й. У спортивному залі школи №2 відбувся республіканський турнір із вільної боротьби, присвячений пам’яті заслуженого тренера України Ю.В. Рідченка. Учень школи Генералов Роман, Поліщук Микола зайняли друге місце. Змагання з кульової стрільби серед школярів району на кубок ім.воїна-інтернаціоналіста Олександра Суботіна принесли нашій команді перше місце. Найкращий результат показали Віктор Яценко, Сергій Солоненко, Сергій Капусняк. Команда школи нагороджена перехідним кубком і грамотою.
Тісні зв’язки єднають школярів, вчителів і працівників Аг “Кристал-М”, бо хто, як не шефи, підтримують і допоможуть учням? А тим паче, що ця дружба гриває роками. Святковий концерт, який підготували учні для шефів, запам’ятається надовго.
“Бути Україні заквітчаною” – така назва шкільного святі квітів. Найвдаліші композиції до нього підготували разом із своїми мамами, вчителями учні 1-А і 1-В класів. Оригінальні задуми мали і композиції у 7-А., 7-В та 11-Б класах.
Члени гуртків “Юний кореспондент” та “Юний журналіст” зустрілися з нашою місцевою поетесою Л.Т. Поліщук. Відбулося знайомство з новими творами Лілії Трохимівни. У її виконанні прозвучала авторська пісня “Листочки дубові”.
Лютий у школі був місячником образотворчого мистецтва та музики, Серед учнів 1-3 класів відбулися конкурси малюнків і плакатів на тему: “Боже, Україну збережи!”, а для учнів 5-11 класів — “Відлуння Чорнобиля”. Кращі малюнки було передано на районний конкурс-огляд.
У традиційному легкоатлетичному кросі участь взяли учні 5-11 класів.
У хлопчиків дистанція бігу була 1000м, а в дівчаток — 500м. Серед найменших учасників змагань – кращий результат показали Тетяна Брайлян (5-А) та Юрій Хутько (5-В). Лише секунди допомогли вибороти перше місце у своїх товаришів Сергію Іщенку та Аліні Білоноженко. Серед 7-8 класів першість вибороли Діденко Наталія (7-Г кл) та Сергій Шмарський (8-А). З-поміж дев’ятикласників переміг Віталій Тісельський. Переможці були нагороджені пам’ятними медалями , дипломами та сувенірами .
Рік 1997-й. “Будет наша жизнь пуста, если в ней исчезнет доброта”.В одних із погожих осінніх днів учні 9-Г класу Світлана Кравченко та Іван Діхтяренко завітали на подвір’я ветерана війни і праці І.Яковлєва і запропонували свої послуги. Хлопці, а, крім Івана, були ще Галуст Сааков, Саша Тереня, Іван Рибченко, Віктор Кириченко,згребли осіннє листя, прибрали у дворі, обкопали дерева. Разом із Світланою прийшли Надія Сіроштан, Валентина Токар, Леся Клименко, Наталія Діденко, Галина Бриленко і навели порядок в оселі ветерана.
У 1997 році школу закінчили 53 одинадцятикласники, з них 7 нагороджені золотою медаллю та 4- срібною; 10 учнів 9-го класу отримали свідоцтва з відзнакою, серед перевідних класів 120 учнів за відмінні успіхи у навчанні та зразкову поведінку нагороджені похвальними листами.
Протягом 1996-1997 навчального року значну увагу педагоги приділяли роботі з обдарованими дітьми, що дало можливість на районних олімпіадах школі зайняти І-ше місце, 24 учні отримали диплом “Переможець районної олімпіади”, а учень Лазоренко Анатолій посів ІІІ місце на обласній олімпіаді з екології.
У 1998 році школу закінчили 58 одинадцятикласників, з них 9 нагороджені золотою медаллю та 4- срібною; 7 учнів 9-го класу отримали свідоцтва з відзнакою, серед перевідних класів 85 учнів за відмінні успіхи у навчанні та зразкову поведінку нагороджені похвальними листами.
Наша школа знову займає І-ше місце серед шкіл району в олімпіадах. Майже з усіх предметів учні школи представляли район на обласних олімпіадах; 4 з них отримали дипломи за зайняті II і III-1 є місця, а учень 8-А класу Пененко Сергій посів І місце на обласній олімпіаді з географії.
Учні завжди з любов’ю і повагою ставилися до рідної школи. І не тільки тому, що тут працюють добрі й висококваліфіковані вчителі. Однією з головних особливостей закладу є те, що тут навчались і навчаються цілі династії мешканців Миронівки. Школа має і свої учительські династії. Це Рудяшки, Нечиноренки, Дьяківські, Невкриті.
Швидко минали роки. І ось у школі працюють учителями 35% її випускників. Творча атмосфера не згасає. Педагогічний колектив свято береже і примножує традиції старшого покоління. Вивчають досвід, поглиблюють його і творчо розвивають, і і щороку, випускаючи в життя своїх вихованців, педагоги вірять: те, що закладали вони впродовж десятків років, дасть змогу вихованцям стати людьми, здатними, своїми знаннями та працею зробити гідний внесок у розвиток і зміцнення духовності й достатку України.
Педколектив школи в 1999-2000 н.р. працює над проблемою: “Розвиток творчої о мислення у дитини в процесі педагогічної діяльності вчителя та виховання культури поведінки школярів”. Цій проблемі було повністю підпорядковано усю методичну та виховну роботу.
За навчальний рік атестувалося 9 учителів, 2 з них присвоєно звання “Старший учитель'”, 2 – вищу категорію, 2 -першу категорію.
У 2000 році школу закінчили 59 одинадцятикласників, з них 4 нагороджені золотою медаллю та 4- срібною; 7 учнів 9-го класу отримали свідоцтва з відзнакою, серед перевідних класів 88 учнів за відмінні успіхи у навчанні та зразкову поведінку нагороджені похвальними листами. 123 учні протягом 2000 року оздоровились у санаторіях, таборах та базах відпочинку.
Наша школа знову займає І-ше місце серед шкіл району в олімпіадах II туру Всеукраїнських олімпіад з базових дисциплін. Майже з усіх предметів учні школи представляли район на обласних олімпіадах; Пененко Сергій зайняв її місце на обласній олімпіаді з географіїї і був учасником Всеукраїнської олімпіади з географи; Таран Леся зайняла ПІ місце на обласній олімпіаді з української мови, а Макаренко Аліна – Ш місце з англійської мови .
У цьому навчальному році у школу приходить молода вчителька Грабар Алла Петрівна. Склад адміністрації школи є незмінним.
Школа пробуджує в учнів інтерес до навчання, продовжує формувати у своїх вихованців свідому потребу в оволодінні певною сумою знань, умінь та навичок, розвиває прагнення до самонавчання і самовдосконалення. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів дають змогу кожному учневі оволодіти знаннями відповідно до його інтелектуального розвитку, оцінювання досягнень за 12-бальною шкалою не здійснюється штучно. Двадцять шість учнів школи стали переможцями районної олімпіади. Непогано показали себе і на обласній.
У літній період у школі зроблено капітальний ремонт спортзалу, силами батьків та спонсорів – косметичний ремонт школи. Повністю замінено покрівлю старого корпусу.
Цей навчальний рік був особливо пам’ятним для вчителів школи, адже у районному конкурсі “Учитель року” та “Кращий класний керівник року” участь брали і наші педагоги. У напруженій боротьбі перемогу отримали: у номінації “Учитель 2000 року”вчитель фізичної культури Г.В.Щербак, у номінації “Кращий класний керівник року” вчитель біології Лариса Володимирівна Панченко.
Теплим словом згадують у колективі ветеранів праці П.С. Гріненка, Є.П. Дущенко, Г.М. Лусту, подружжя РудяшкІв, Лустів, Крамарів. Вони часті гості в школі, їхні розповіді – це жива історія школи. Ці вчителі – учасники свят і урочистостей, наставники молодих учителів, lie вони стояли біля витоків школи. Традиція – передавати досвід старшого покоління молодшому – прижилася в колективі назавжди. Це дійсно так; молодь із роками стає досвідченішою, а ветерани – мудрішими.
2001-й рік. Колектив працює творчо, впроваджує інноваційні технології навчання та виховання, йде в ногу з сучасними вимогами щодо перебудови освітньої галузі відповідно до Закону України “Про загальну середню освіту”, Концепції розвитку загальної середньої освіти та Національної доктрини розвитку освіти України в XXI столітті.
Сьогодні в школі навчається 672 учні, у ній працюють 45 учителів, логопед, 2 бібліотекарі. Сорок учителів мають вищу освіту, 19 педагогів мають вищу кваліфікаційну категорію, 13 – першу, 2 – другу; 9 учителів – методистів. 5- старших учителів, 13 педагогічних працівників нагороджено знаком “Відмінник освіти України”. Від 1985 року по 2001 рік 154 випускники закінчили школу із золотою та срібною медалями.
Педагогічний колектив продовжує працювати над проблемою “Розвиток творчого мислення у дитини у процесі педагогічної діяльності вчителя та виховання культури поведінки школярів”. Загальні питання проблеми розглядаються на засіданнях педагогічної ради, конкретизуються у роботі МО. Методика вирішення завдань, які витікають із проблеми, відпрацьовуються на семінарах, відкритих уроках, самопідготовках.
Педагогічний колектив продовжують радувати учні. Протягом 2000-2001 н.р. 31 учень став переможцем районних олімпіад; 30 учнів школи взяли участь у заочній олімпіаді, а 12 із них були запрошені для участі в обласній олімпіаді. Школа знову зайняла перше місце серед шкіл району. Вісім учнів стали призерами обласних олімпіад. Так учениця 9-А класу Сидоренко Наталія зайняла П місце в четвертому етапі Всеукраїнських олімпіад, а також друге місце у Всеукраїнському конкурсі Укрпошти, за що отримала премію – 250 гривень. А Таран Вікторія (9-А) та Кравчук Роман (10-А) зайняли II місця в обласній олімпіаді з правознавства. Наталія Сидоренко (9-А) , Кравчук Роман (10-А) посіли III місця з історії. Учениця 10-А класу Собко Віталія зайняла II місце із зарубіжної літератури, а Краснощок Тетяна (10-А) – III місце з англійської мови.
У Першому Всеукраїнському конкурсі знавців рідної мови Липка Тетяна (7-Г) зайняла III місце в області. І тому, коли у жовтні місяці у Миронівському будинку культури відбувся перший в історії району зліт обдарованих дітей, то вищеназвані учні гідно представили там нашу школу. Вони ж стали першими стипендіатами голови районної держадміністрації. А Наталія Сидоренко стала стипендіаткою голови Київської облдержадміністрації. На зльоті П.О. Сокирко, голова Миронівської райдержадміністрації, вручив перші стипендії і цінні подарунки учням.
Нині директором школи працює Дубровін О.Л., заступниками – Котилевська Г.П., Микитенко Л.Г., Лепестій Л В. Разом з умілим керівником закладу зростає і майстерність учителів, однодумців директора. Сьогодні колектив школи №2 – це стабільний, зготований, майже немає плинності кадрів. Радує те, що до альма-матер після закінчення педвузів повертаються колишні випускники на роботу вчителями. З цього навчального року у школі починають працювати вчителями Кондратюк Лариса Іванівна, Калайда Оксана Анатоліївна, Чемерис Людмила Василівна,
Невимовною гордістю школи є учениця 10-А класу Вікторія Таран. Дівчина закохана в поезію вже давно. Першими слухачами її віршів є мама, сестричка Леся, свої поезії Вікторія читає на різноманітних шкільних творчих конкурсах. Вона брала участь і в районному конкурсі авторів власних віршів, Вікторія там стала переможницею. Неодноразово Вікторія Таран друкувала свої поезії і в районній газеті “Миронівський край”. Поетичним творам авторки притаманна висока художність, теми для своїх віршів Вікторії підказує сьогодення.
Школа гордиться своїм випускником Майданником Олександром. Він був послом України в Ізраїлі, потім працював прес-секретарем у Президента України Л.Д.Кучми. А випускник школи Краснощок Олег працював головою спостережливої ради ощадного банку України. Випускник школи Старченков Дмитро після закінчення вищого навчального закладу працював у Верховній Раді України.
Девіз учителів та учнів – перетворити навчальний заклад на школу культури, права, здорового способу життя, зробити його для кожного учня рідною домівкою, теплою та затишною.
У навчальному закладі працює творчий високопрофесійний колектив, який очолює вчитель вищої кваліфікаційної категорії, відмінник народної освіти, старший учитель О.Л. Дубровін. Його педагогічний досвід, самовіддана праця, уміла управлінська діяльність, яка поєднує довіру та вимогливість, дали змогу нашому навчальному закладу посісти перше місце в рейтингу шкіл району, набути авторитету і поваги.
Миронівська ЗОШ І-Ш ступенів №2 — це школа, яка має багаті традиції, своє неповторне обличчя і пишається своїми досягненнями: призерами районних олімпіад, переможцями обласних і Всеукраїнських районних спортивних змагань і багатьма іншими
За творчу і сумлінну працю у 2001 році на традиційній серпневій конференції педагогічний колектив був нагороджений ювілейною медаллю до святкування 10 річниці незалежності України.
Школа нині особливо потрібна дітям як мати-наставниця. захисниця і натхненниця. І тому… ІСТОРІЯ ТРИВАЄ!