Свічка – це вогник у вікні, що символізує нашу пам’ять і віру в перемогу

В Україні є давній звичай – у пам’ять про померлу людину запалюють свічку. Та саме Джеймсу Мейсу, досліднику Голодомору, належить ініціатива вшанування жертв голодоморів запалюванням свічки на підвіконні. «Я ж хочу запропонувати лише акт національної пам’яті, доступний кожному: у національний день пам’яті жертв 1933-го (четвертої суботи листопада) визначити час, коли кожен громадянин цієї землі, де майже кожна родина втратила когось із близьких, запалить у своєму вікні свічку в пам’ять про померлих. Це було б гідною відповіддю на слова о. Олександра Биковця, який став священиком в Америці: «…Усі були готові на жертви, знали, що не сьогодні-завтра їх знищать, але їх турбувало передовсім: чи знатиме світ про це, чи світ щось скаже? .. І друга проблема — ще більш духовна: чи буде кому помолитися за всіх, хто загинув?» Навіть сім десятиліть опісля свічка, що мерехтить у вікні, видається мені гідною відповіддю!» – Джеймс Мейс, газета «День», 18 лютого 2003 року. Тепер це усталена в суспільстві практика – щороку в четверту суботу листопада на вшанування тих, хто помер із голоду, українці по всьому світу запалюють свічки. Цього року 22 листопада о 16-й годині Україна схилила голови у загальнонаціональній хвилині мовчання. Опісля біля могил, меморіалів і пам’ятників жертвам Голодомору 1932–1933 років, на центральних площах і вулицях міст і сіл України, на підвіконнях осель українці запалили свічки і лампадки. Педагоги та здобувачі освіти ліцею №2 разом зі своїми рідними приєдналися до Міжнародної акції «Запали свічку пам’яті».<