Рекомендації вчителям

Методичні рекомендації щодо організації навчання

Для компетентного учителя

Підходи, проголошені у нових Державних стандартах (документ, який визначає зміст освіти, вимоги до рівня підготовленості учня та підходи до викладання предметів):

компетентнісний підхід – це не тільки формування традиційних знань, умінь і навичок, а, найголовніше, вироблення досвіду їх застосування, здатності діяти на їх основі;

діяльнісний підхід – це розвиток учня у процесі практичної діяльності, наближеної до життєвих реалій, коли метою навчання є не знання самі по собі, а їх використання;

особистісно зорієнтований – це спрямованість на індивідуальну особистість учня.

Компетентна особистість – здатна використовувати отримані знання для конкурентоспроможної діяльності у будь-якій сфері суспільного життя в умовах  інноваційногорозвитку. Компетенція – поінформованість. Компетентність  це здатність діяти на основі знань, успішно задовольняти індивідуальні й соціальні потреби, виконувати поставлені завдання. Це сукупність якостей і властивостей людини, необхідних для самостійного й ефективного виходу з різних життєвих ситуацій, щоб створити кращі умови для себе в конструктивній взаємодії з іншими. Отже, компетентність — це не тільки і не стільки знання, а знання плюс уміння і навички користуватися цими знаннями.

До ключових компетентностей належить уміння вчитися, спілкуватися державною, рідною та іноземними мовами, математична і базові компетентності в галузі природознавства і техніки, інформаційно-комунікаційна, соціальна, громадянська, загальнокультурна, підприємницька і здоров’язбережувальна компетентності, а до предметних (галузевих) — комунікативна, літературна, мистецька, міжпредметна естетична, природничо-наукова і математична, проектно-технологічна та інформаційно-комунікаційна, суспільствознавча, історична і здоров’язбережувальна компетентності.

 

Освітня технологія – це система засобів, форм і способів організації освітньої взаємодії вчителя і учнів, що спрямована на досягнення результату. Це по суті поопераційний опис діяльності вчителя та учнів, метою якого є результативне навчання.

Компетентісно спрямовані технології: інтерактивні, проектні, ІКТ, особистісно зорієнтовані.

Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) спрямовані на те, щоб дати якомога більше інформації за допомогою цифрових навчальних засобів.

До ІКТ відносяться Інтернет-технології, мультимедійні програмні засоби, офісне та спеціалізоване програмне забезпечення, електронні посібники та підручники, системи дистанційного навчання.

Використання ІКТ дає можливість:

  • індивідуалізувати і диференціювати процес навчання за рахунок можливості вивчення з індивідуальною швидкістю засвоєння матеріалу;
  • здійснювати контроль зі зворотним зв’язком, з діагностикою помилок і оцінкою результатів;
  • здійснювати самоконтроль і самокорекцію;
  • здійснювати тренування в процесі засвоєння навчального матеріалу і самопідготовку учнів;
  • проводити лабораторні роботи в умовах імітації в комп’ютерній програмі;
  • готувати учасників освітнього процесу до життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства;

Інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання полягає в тому, що вчитель організує пізнавально-навчальну діяльність учня таким чином, що він самостійно розв’язує певні ситуації, проблеми, спираючись на свої потенційні можливості і вже набуті знання у процесі взаємодії „учень-інформація”, „учень-ситуація”, „учень-знання”, „учень-проблема”, „учень-учень”, „учень-група” тощо.  Залежно від охопленості учнів, усі інтерактивні технології поділяються на: парні, фронтальні, групові та індивідуальні.  Застосування дає змогу учням:

  • ґрунтовно аналізувати навчальну інформацію;
  • навчитися слухати іншу людину, поважати альтернативну думку;
  • моделювати і розв’язувати пізнавальні, життєві та соціальні ситуації;
  • учитися будувати конструктивні відносини в групі;
  • розвивати навички самостійної роботи, виконання творчих завдань.

Проектні технології – це комплекс пошукових, дослідницьких, розрахункових, графічних та письмових видів робіт, що виконуються учнями самостійно (в парах, групах, індивідуально) з метою практичного чи теоретичного вирішення значущої проблеми. Передбачає використання різних методів і засобів навчання та інтегрованих знань з різних галузей науки, техніки, творчості.

Проект характеризується такими ознаками:

  • розв’язується певна проблема;
  • результати мають практичну, теоретичну чи пізнавальну значущість для учнів;
  • має місце самостійна діяльність учнів (індивідуальна , парна, групова);
  • учні займаються дослідницькою роботою;
  • передбачена необхідність інтегрувати знання та вміння з різних предметів.

Особистісно зорієнтоване навчанняце організація такої системи взаємодії між учасниками і процесом навчання, при якому найбільш повно використовуються індивідуальні особливості кожного, визначаються перспективи подальшого розумового розвитку й гармонійного удосконалення особистості. Його мета–психолого-педагогічна допомога дитині в становленні її суб’єктивності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначенню.

Завдання особистісно зорієнтованого навчання:

  • розвинути  індивідуальні пізнавальні здібності та досвід кожної дитини;
  • допомогти особистості пізнати себе, самовизначитись та самореалізуватись;
  • сформувати в особистості культуру життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно побудувати своє повсякденне життя.

Методи навчання: міні-лекції, систематизований огляд, обговорення, процедура доповнення, складання концептуальних карт, рольові ігри, дебати, дискусії, робота в парах, навчальні групи, що співпрацюють, самостійне навчання (письмові роботи, домашні завдання, науково-дослідницькі проекти, тести).

Вимоги до особистісно зорієнтованого уроку:

  • пріоритет особистості учня в організації  освітнього процесу;
  • орієнтація на процес навчання;
  • орієнтація на особисті досягнення учнів;
  • створення емоційно-актуального фону уроку;
  • раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання;
  • використання активних методів навчання;
  • зв’язок з раніше вивченим, досвідом учня;
  • формування вмінь самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці.

Інновація  це оновлення, зміна, введення нового. У педагогічній інтерпретації інновація означає нововведення, що поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу. Більшість науковців пояснюють інновацію як оригінальні, новаторські способи та прийоми педагогічних дій.

Педагогічна інновація – процес створення, поширення й використання нових засобів (нововведень) для розв’язання тих педагогічних проблем, які до цього розв’язувались по-іншому.

Сьогодні впроваджується багато інноваційних технологій, серед яких виділяють групи:

  • технології особистісно зорієнтованого навчання й виховання;
  • традиційні педагогічні технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів;
  • технології на основі підвищення ефективності управління та організації навчального процесу;
  • педагогічні технології на основі дидактичного вдосконалення та реконструювання матеріалу;
  • окремі предметні педагогічні технології;
  • альтернативні педагогічні технології;
  • педагогічні технології розвивального навчання;
  • педагогічні технології авторських шкіл.

Рекомендації вчителю щодо досягення дисципліни на уроці

a014aec3971c8b5b93294714760b3649

  • Установіть межі дозволеного, еталони поведінки учнів для стандартних ситуацій: як входити в клас, яксидіти, відповідати на запитання, прибирати книжки, діставати олівці та інше. Учень повинен знати, у чому полягає прийнятна чи неприпустима поведінка, і тільки тоді від нього можна вимагати відповідальності за дотримання конкретних правил. Якщо правила й обмеження не визначені, то встановити порядок у класі не можна!
  • Стежте за своєю мовою, розмовляйте завжди повільно, спокійним голосом.
  • Намагайтеся тримати свої емоції в стані спокою, зміцнюючи нерви для того, щоб витримати очікувані ексцеси. Звертайте увагу і реагуйте на будь-які вияви позитивної поведінки дітей, які б незначні вони не були. Хто шукає гарне, той обов’язково його знаходить.
  • Уникайте безупинного негативного реагування. Намагайтеся рідше говорити „ні”, „припини”, „не можна”.
  • Відрізняйте форми поведінки, які вам не подобаються, від вияву особистих якостей дітей.
  • Намагайтеся розшифрувати сигнали, що попереджають про можливість вибуху в поведінці дітей. Спокійно втручайтеся в ситуацію.
  • Відповідайте рішуче і впевнено, коли учні відкрито кидають виклик непокори.
  • Учням потрібен вчитель, а не партнер по грі. Будьте завжди товариські, але не забувайте, що фамільярність виховує неповагу. Ви можете цілком успішно взаємодіяти з учнями, не перетворюючись на одного з них.
  • Завжди наполягайте на повазі до дорослого. Учні повинні звертатися до вас чемно.
  • Не йдіть на поступки й компроміси, поступаючись своїми нормами, щоб бути популярним і авторитетним.
  • Пам’ятайте, що дитяча безвідповідальність – явище, що не має нічого спільного з відвертою непокорою, і тому боротися з нею потрібно спокійними методами.
  • Намагайтеся, щоб у вас був добрий зв’язок з учнями, так щоб вони могли знати, коли вони відповідають вашим очікуванням, а коли ні, поясніть, що ви очікуєте від учнів і наскільки вони відповідають цьому. Робіть це тоді, коли все йде добре, оскільки в такому випадку усе сприймається саме собою. Зворотний зв’язок сприяє встановленню гарної поведінки.
  • Не реагуйте на все занадто бурхливо, щоб незначна подія не перейшла у велике протистояння. Уникайте протистояння на очах в інших учнів. Немає більш неефективного методу впливу на людину, причому в будь-якому віці, ніж гнів і роздратування.
  • Будьте прикладом самодисципліни. Гарної поведінки учні в більшості випадків не вчаться, а переймають її. Будьте зібрані. Нехай усе має своє місце. Нехай усі матеріали будуть у вас напохваті. Підтримуйте чистоту і порядок.
  • Готуйтеся до уроку заздалегідь, так, щоб учні були досить завантажені протягом усього часу занять. Нехай у вас завжди будуть альтернативні плани й матеріали.Плануйте вашу роботу і дотримуйтесь розробленого плану. Будьте досить гнучкими, щоб, якщо вам не вдається зробити усе, що ви спланували, ви не відчували пригніченість.
  • Поводьтесь так, щоб було видно, що ви – керівник. Виявляйте рішучість. Будьте господарем ситуації. Умійте направляти. Ви є вчитель, і учні очікують, щоб ними керували. Вони швидко розпізнають нерішучість, деозорганізаційність. Відсутність гарної підготовки і чітких розпоряджень є стимулом до поганої поведінки.
  • Завжди будьте добрим прикладом як у слові, так і в справі, особливо коли не все добре вдається.
  • До учнів завжди виявляйте ввічливість і повагу, зберігаючи приємний голос, використовуючи ввічливі слова. Називайте учнів не на прізвища, а на імена.
  • Будьте послідовні. Ніщо так не бентежить учня, як мінливість у настрої і діях учителя. Це викликає у дітей негайне бажання випробувати межі дозволеного, що спричиняє до конфлікту в класі.
  • Не дратуйте учнів. Причиною роздратування є незнання того, чого від них очікують, непослідовні дії вчителя, несправедливе поводження з учнями, неможливість висловити власну думку, догодити.
  • Стримуйте свій гнів. Якщо ви відчуваєте, що у вас виникає роздратування, усіма силами прагніть не дати вашим почуттям вийти з-під контролю і розслабтеся, нехай рухи стануть ненапруженими, жести – повільними і голос – тихим.
  • Уникайте вимог, що неможливо виконати. Потрібно бути абсолютно впевненим у тому, що дитина здатна виконати те, що від неї вимагають. Ніколи не карайте учня за те, що він погано встигає в школі через те, що йому не вистачаєздібностей до навчання. Висування вимог, яких дитина не може виконати, створює ситуацію нерозв’язаного конфлікту, з якого вона не бачить виходу. Така ситуація неминуче завдає шкоди емоційній сфері людини.
  • Робіть виклад матеріалу яскравим, захоплюйте учнів за допомогою різноманітних методів, наочності й змістовності. Не звикайте до рутини. Але й велике розмаїття на одному уроці не приносить користі, оскільки не дозволяє вам належним чином зосередитися.
  • Пам’ятайте, що різні учні вимагають різних методів навчання через властиві їм можливості й особливості.
  • Робіть серйозні кроки, якщо учень продовжує погано поводитися і відмовляється визнавати дисципліну. Визначте можливу причину такої поведінки, емоційні конфлікти, розлад уваги, проблеми в навчання.

Пропонуємо деякі поради:

– Можна зробити професійний висновок і одержати рекомендації, як поводитися з цією дитиною.

– Можна надати дитині і  її родині професійну консультацію.

– Може бути зроблений висновок, що наша школа не цілком підходить для окремої дитини, і досягнуто домовленості з батьками про її перехід у такий навчальний заклад, умови якого будуть іншими.

Презентація “Рекомендації вчителю щодо досягнення дисципліни на уроці”

 

Нехай вашими діями керує любов! Взаємини, засновані на щирій любові і прихильності, звичайно, складаються правильно, навіть незважаючи на неминучість окремих помилок і прорахунків з боку вчителя.